Під час пандемії COVID-19 біологічний вік за аналізом ДНК зріс у дітей, підлітків і дорослих, а найчутливішими до стресу виявилися підлітки 14–16 років. Це показало дослідження німецьких науковців на даних 1028 учасників. Робота важлива не лише як підсумок локдаунів: вона показує, як тривала криза може відбиватися на організмі, і хто в родині вразливіший.
Результати опубліковано в журналі PNAS. Науковці мали рідкісну перевагу: зразки слини тих самих людей, зібрані ще до перших карантинних обмежень у Німеччині в березні 2020 року, і повторні — після другої хвилі обмежень у 2021-му.
Що сталося
Учасники — родини з німецького близнюкового дослідження TwinLife. Три вікові групи:
| Група | Учасників | Середній вік |
|---|---|---|
| Діти | 359 | 9,5 року |
| Підлітки | 385 | 15,5 року |
| Дорослі | 284 | 24,3 року |
Біологічний вік оцінювали за чотирма «епігенетичними годинниками» — DunedinPACE, GrimAge2, Horvath і PedBE. Це алгоритми, які за хімічними мітками на ДНК (метилюванням) розраховують, наскільки організм «старший» чи «молодший» за паспортний вік, а також швидкість старіння.
Три з чотирьох методів показали статистично значуще прискорення в загальній вибірці, що охоплює всі три вікові групи. Найбільші зміни, за повідомленнями про дослідження, були в підлітків.
Кого це стосується найбільше
Найсильніший зв’язок знайшли не з кількістю хворих у регіоні чи жорсткістю локдауну. Об’єктивні показники пандемії зі змінами значуще пов’язані не були. Значення мали інші речі:
- стан фізичного здоров’я до пандемії — гірший стан пов’язаний з більшим прискоренням;
- соціально-економічне становище батьків;
- у підлітків — те, наскільки важко вони самі переживали пандемію: чим вищим був суб’єктивний тягар, тим швидше «бігли» годинники.
У дітей та дорослих такого зв’язку з власним відчуттям стресу не виявили. Автори називають підлітковий вік особливо чутливим періодом.
Чому це важливо
Психосоціальний стрес давно вважають чинником ризику хвороб, пов’язаних зі старінням. Епігенетичні годинники використовують як ранній біомаркер такого ризику. Нова робота — одна з небагатьох, де є «точка відліку» до кризи, тож порівняння до і після надійніше, ніж у більшості подібних досліджень.
Для українських родин висновок звучить знайомо, хоча війну це дослідження не вивчало: вирішальною може бути не сама подія, а те, як її переживає підліток, і в якому стані здоров’я він у неї входить.
Чого дослідження не доводить
Результати варто вважати попередніми. Робота спостережна: вона не доводить, що прискорене старіння спричинила саме пандемія — свою роль могли відіграти менша рухливість, зміни сну й харчування. Невідомо також, чи зміни зберігаються і чи призведуть вони до хвороб у майбутньому. Епігенетичний вік — не діагноз, а показник для наукових порівнянь; комерційні «тести біологічного віку» не замінюють обстеження в лікаря.
Що далі
Автори наголошують на потребі довгострокового спостереження за тими самими учасниками: лише воно покаже, чи прискорення минає, чи передбачає проблеми зі здоров’ям у дорослому віці.
Коли звертатися до лікаря
Звернутися до сімейного лікаря чи педіатра варто, якщо в підлітка понад два тижні:
- тримається пригнічений настрій або дратівливість;
- порушений сон — безсоння чи надмірна сонливість;
- зник інтерес до друзів, хобі, навчання;
- змінився апетит, є помітна втрата чи набір ваги;
- з’являються часті головні болі, болі в животі без зрозумілої причини.
Як відрізнити сезонний спад настрою від станів, що потребують допомоги, ми розбирали в матеріалі про сезонну депресію та її симптоми.
Джерела
- Epigenetic aging during the COVID-19 pandemic: A prospective longitudinal study with prepandemic baseline data in children, adolescents, and adults. PNAS, 2026, doi:10.1073/pnas.2604211123.
Фото: обладнання лабораторії аналізу ДНК, архівне фото. Stephane Lesbats / Ifremer, CC BY 4.0, commons.wikimedia.org.