У ніч на 1 грудня російські окупаційні війська вперше використали модифікований ударний безпілотник типу Shahed-136 (Geran-2) з підвішеною керованою ракетою класу «повітря-повітря» Р-60 (за класифікацією НАТО — AA-8 Aphid). Зафіксований випадок став знаковим, адже раніше ці дрони застосовувалися лише як барражуючі боєприпаси, що атакують наземні цілі. Про нову тактику ворога повідомив військовий аналітик, відомий під позивним Флеш, зазначивши, що цей епізод може бути початком небезпечної тенденції. Українські сили протиповітряної оборони тепер мають зважати не лише на ударний потенціал Shahed, а й на можливість повітряної атаки по вертольотах та іншим повітряним цілям. Подібні експерименти РФ свідчать про спроби здешевити та масово розширити арсенал засобів ураження.
Зафіксований безпілотник ніс одну ракету Р-60М на підкрильному пілоні й, за попередніми оцінками, був призначений для «полювання» на українські вертольоти в прифронтовій зоні. Такий носій дає можливість підкрадатися на малих висотах та непомітно виходити в район бойового застосування. На відміну від пілотованих винищувачів, Shahed-136 значно дешевший, його втрати для ворога менш критичні, а застосування ракет із нього виглядає для РФ привабливим способом посилити тиск на нашу авіацію. Це створює додаткові ризики для машин, які виконують завдання евакуації поранених, доставки підкріплень або вогневої підтримки. Українські екіпажі в прифронтових районах змушені ще уважніше планувати маршрути та висоти польотів.
Що відомо про нову модифікацію
Ракета Р-60 — це легкий керований боєприпас ближнього повітряного бою з інфрачервоною головкою самонаведення, який складається на озброєнні російської авіації ще з 1974 року. Попри поважний вік, її неодноразово модернізували, зокрема у версію Р-60М, що зберігла актуальність для ураження маневрених цілей. Дальність пуску такої ракети становить до 8 кілометрів, а швидкість може досягати приблизно 2,5 Маха, що дозволяє їй швидко скорочувати дистанцію до цілі. Вона здатна вражати об’єкти з перевантаженням до 12g, що є серйозним фактором для гелікоптерів, які зазвичай діють на малих та надмалих висотах. У поєднанні з безпілотником, який може довго барражувати в повітрі, це перетворює звичний дрон-камікадзе на носій повноцінної авіаційної ракети.
До цього часу Shahed-136 застосовувався здебільшого як дешевий баражуючий боєприпас із осколково-фугасною бойовою частиною масою 40–50 кілограмів, призначеною для ударів по інфраструктурі та наземних об’єктах. Тепер, із появою модифікації з Р-60, він фактично набуває функцій легкого «винищувача» без екіпажу, здатного вести повітряний бій на обмеженій дистанції. Це відкриває для росіян додаткові сценарії застосування — від засідок на евакуаційні вертольоти до спроб контролювати повітряний простір уздовж лінії фронту. Українські військові фахівці відзначають, що сама по собі ракета не є новою, але її інтеграція з дешевою платформою створює нестандартну й неоднозначну загрозу.
Чому це становить серйозну загрозу
Низька висота польоту Shahed-136, яка може коливатися в діапазоні від 50 до 1000 метрів, значно ускладнює його своєчасне виявлення наземними радіолокаційними станціями та засобами ППО. Ракета Р-60 з тепловою головкою самонаведення не потребує підсвітки цілі радаром, тому дрон може атакувати майже «мовчки», не видаючи додаткових демаскувальних ознак. За оцінками експертів, орієнтовна вартість одного Shahed-136 становить близько 20–40 тисяч доларів, а ракета Р-60 — ще приблизно 10–20 тисяч. Сукупна ціна такого комплексу у багато разів нижча, ніж будь-якого сучасного винищувача чи вертольота, що робить його економічно вигідним засобом терору. Додатково Росія має на складах тисячі таких ракет, тому технічних обмежень для масового переобладнання дронів у неї небагато.
Найбільша загроза від подібної модифікації дронів припадає на вертольоти типу Мі-8, Мі-17 та Мі-24/35, які виконують критично важливі завдання для Збройних сил України. Ці машини перевозять поранених, здійснюють десантування, забезпечують вогневу підтримку підрозділів і нерідко працюють уночі на малих висотах, де важко завчасно виявити небезпеку. Один вдалий пуск з такого безпілотника може призвести до втрати дорогої машини разом з екіпажем та евакуйованими бійцями, що має як військові, так і моральні наслідки. Наразі задокументовано лише один випадок застосування Shahed із ракетою Р-60, однак навіть кілька десятків таких «безпілотників-винищувачів» вже здатні відчутно ускладнити роботу української армійської авіації. Це змушує українську ППО та командування авіації адаптовувати тактику, посилювати розвідку повітряного простору та шукати ефективні способи протидії новій загрозі.
Читайте також: Як виглядає шахед вночі: детальний огляд