Повідомлення про тривоги через повітряні загрози стали рутинним аспектом українського повсякдення. Зараз навіть відправитися до приміщення для укриття асоціюється зі звичайним кавовим перекусом на шляху на роботу. Newsoboz розповідає, хто оголошує повітряні тривоги та як працює українська протиповітряна оборона.
Під парасолькою
Територія України розділена на визначені сектори, кожен з яких належить під відповідальність певних регіональних підрозділів системи протиповітряної оборони. Існує наблизько десять таких секторів.
Це означає, що конкретні військові одиниці, відповідаючи за простір над своєю територією та прилеглими областями, створюють певний вид “захисної парасольки” над цими зонами.
Зазвичай найбільший захист надається територіям, де розташовані важливі стратегічні об’єкти, критична інфраструктура та густонаселені міста. Відомо, що комплекси протиповітряної оборони постійно здійснюють нагляд над повітряним простором аеропорту “Бориспіль”, Чорнобильською атомною електростанцією та Дніпровською дамбою.
У разі військового конфлікту комплекси системи протиповітряної оборони переміщуються, щоб уникнути можливого обстрілу ворога. При надходженні повітряної тривоги вони можуть оперативно зайняти позиції та вжити заходів щодо зіткнення з загрозливим об’єктом.
Необхідний час для повного бойового готовності цих комплексів становить менше п’яти хвилин. Як тільки радар реєструє вторгнення ворожих літаків або ракет у повітряний простір України, сигнал передається місцевим органам влади, які, в свою чергу, повідомляють громадян і активують сирени.
Протиповітряна оборона включає боротьбу з усіма цілями, що порушують повітряний простір країни, а протиракетна оборона — націлена конкретно на захист від балістичних ракет, зокрема тих, що несуть ядерний заряд.
Часто говорять про ППО та ПРО. У чому різниця? Якщо дуже спрощено, то протиракетна оборона (ПРО) — складова ППО з захисту повітряного простору країни. Протиповітряна оборона включає боротьбу з усіма цілями, що порушують повітряний простір країни, а протиракетна оборона націлена конкретно на захист від балістичних ракет, зокрема тих, що несуть ядерний заряд.
На бойовому чергуванні
Незважаючи на застарілість моральної основи, український арсенал протиповітряної оборони (ППО) є одним із найсильніших в Європі. Для порівняння, сусідні заходи не мають власних систем ППО та ці обов’язки покладені на інтегровану систему протиповітряної оборони НАТО.
Системи протиповітряної оборони, що залишилися у спадок від Організації Варшавського договору (ОВД), не можуть бути включені до цієї інтегрованої системи. Тому передача їх Україні, з практичної точки зору, є більш доцільним варіантом, ніж зберігання їх у ангарах. Більше того, завдяки своєму географічному розташуванню, Україна потенційно може забезпечити захист неба Західної Європи.
З відкритих джерел відомо, що Збройні Сили України мали в своєму арсеналі зенітно-ракетні комплекси, такі як Бук-М1, С-125 та С-300, а також модернізовані версії цих систем.
У 2013 році з озброєння зняли повністю застарілий ЗРК С-200, але в 2018-му почали повертати для модернізації та поставки на бойове чергування. Станом на початок 2022 року про передачу в ЗСУ комплексів С-200 нічого не відомо.
Кожен з цих комплексів має «радянське походження» та розроблявся у 60-80-і роки минулого століття. Але більшість ЗРК пройшли низку модернізацій вже в незалежній Україні, тому особливості їхньої роботи невідомі російським агресорам.
Трохи математики
Якщо говорити про протиповітряну оборону з використанням переносних протиповітряних комплексів, то найширший охопленням є ЗРК С-300. Його здатність поразки цілей становить до 75 км на висоті до 27 тис. метрів.
С-125 має менші характеристики: дальність досягає 40 км на висоті до 25 тис. метрів. У випадку з комплексом Бук-М1 ці показники ще менше: досягає 32 км на висоті до 18 тис. метрів.
Відзначимо, що в залежності від модернізації ці показники змінюються у бік збільшення.
Особливості роботи С-300 дозволяють розміщувати їх навіть між будинками. Після пострілу ракета підкидається строго вертикально, на висоту понад 20 метрів, а вже там запускається стартовий двигун, який задає її курс.
З відкритих джерел відомо, що на початок 2022 року українська армія мала близько 35 дивізіонів ППО.
В один дивізіон входить від двох до чотирьох батарей та пункт управління і радіолокації. Одна батарея складається з трьох ЗРК по 4 пускових установки кожна. Тобто батарея здатна відстріляти за один пуск одразу 12 ракет, а для наступного потрібно менше 5 секунд.
Тому коли під час повітряної тривоги чути серію залпів, з високою ймовірністю можна сказати, що це працює протиповітряна оборона. В нічному небі збиту ворожу ракету можна побачити у вигляді салюту, що має обернену орієнтацію, — тобто не знизу догори, а, навпаки, згори вниз.
Перехоплювати ворожі ракети також можуть винищувачі типу Су-27 та МіГ-29. Що, власне, вони й робили в перші дні російського вторгнення 2022 року.
На майбутнє
Ураховуючи щоденну кількість повітряних тривог, які оголошуються, українські протиповітряні оборонні системи демонструють високу ефективність, здійснюючи свої завдання не просто добре, а навіть відмінно. Неприхильна пропаганда поширює інформацію, що російська авіація вже зруйнувала нашу повітряну оборону, але дивно, їхні літаки вже не наважуються вторгатися на територію України.
У класичному дипломатичному вислові вказується на той факт, що після підписання мирного договору розпочинається підготовка до майбутньої війни. Таким чином, єдиним засобом гарантування того, що Росія припинить ракетні обстріли, є абсолютна заборона цієї дії з боку агресора. Інакше кажучи, це мова про “зникнення” РФ як ділянки суходолу, зміна її статусу на “океан”, як це відображено у відомому мемі.
Проте обидва варіанти на сьогоднішній день виглядають малоймовірно, тому варто зосередитися на аспектах протиповітряної та протиракетної оборони в післявоєнний період. В якості найбільш практичного досвіду можна вказати на ізраїльську систему Iron Dome («Залізний купол»), яку розробила компанія Rafael Defense Industries з допомогою американських фахівців.
Відсоток перехоплень Iron Dome становить більше 95%. Наприкінці 2021 року Україна робила запит на придбання цих систем, але влада Ізраїлю відмовила. За офіційною інформацією — через небажання конфронтації в рф та провокації війни в Європі. Наразі Конгрес США спростив можливість передачі Україні систем ППО та ПРО, в тому числі Iron Dome.
У березні 2022 року парламентарі низки держав підписали спільну заяву про нагальну необхідність модернізації протиповітряної оборони України. Йдеться про представників Чехії, Естонії, Польщі, Франції, Грузії, Німеччини, Ірландії, Латвії, Литви, Нідерландів, Швеції, Великої Британії, США.
