Останнім часом, у новинах активно обговорюються системи ППО, і це стає предметом загального зацікавлення. Але як звичайному громадянину зрозуміти всі аспекти цієї складної теми? Ця стаття розкриє всі нюанси для вас, та ви зможете побачити як виглядає ППО.
ППО — що це таке?
ППО відома як протиповітряна оборона, і в цьому скороченні три букви означають систему. І це не випадково. ППО – це система, створена для протидії аеродинамічним загрозам, таким як літаки, вертольоти, безпілотники та крилаті ракети. Вона об’єднує різні комплекси, що включають в себе радари, пускові установки, ракети, зенітні гармати, командні пункти, транспортні засоби та інше.
Кожен окремий компонент ППО не здатен вирішити завдання захисту самостійно. Це досягається лише у спільній роботі комплексу, який дозволяє виявити та знищити повітряні цілі, нижче більш детально показано як виглядає ППО.
Які завдання вирішує ППО?
Головне призначення протиповітряної оборони – це захист власного повітряного простору, а також підтримка сухопутних військ і авіації. Іноді вистачає самої присутності ППО, щоб ворожа авіація утримувалася подалі від зони дії ППО. В Україні це стало актуальним, оскільки російська авіація зазнала значних втрат на початку конфлікту і зараз уникає входу за лінію фронту.
Для виконання своїх завдань, система ППО повинна:
- Виявляти повітряні цілі.
- Класифікувати та супроводжувати ці цілі.
- Надавати вказівки для перехоплення.
- Знищувати цілі та керувати ракетами або іншими засобами поразки.
Цілевказівка полягає в розрахунку параметрів цілі, таких як напрямок польоту, висота, швидкість і прискорення, щоб забезпечити точний зіткнення ракети з ціллю.
Як система ППО розпізнає ціль?
Для досягнення цієї мети використовуються дві основні технології:
- Радіолокаційні станції (РЛС), які включають в себе радари. Вони випромінюють радіохвилі в простір і реєструють сигнали, відбиті від цілі.
- Оптико-локаційні станції (ОЛЗ), які працюють в інфрачервоному або видимому світловому діапазоні, не випромінюючи сигналів, а просто моніторять небо для виявлення потенційних загроз.
У деяких випадках, особливо на коротких відстанях, саме людина може бути виявлювачем цілей, користуючись власними очима або біноклем.
Супровід та наведення
Після виявлення ворожої ракети або літака важливо відслідковувати їхні рухи, щоб визначити їхню висоту, напрямок і швидкість. Ці дані необхідні для подальшого визначення маршруту зенітної ракети або налаштування артилерійської гармати на ціль.
Існують два основних методи наведення:
- Командне наведення, коли команди для корекції маршруту ракети передаються з землі.
- Самонаведення, коли ракета самостійно захоплює ціль і керує своїм польотом.
Наприклад, ракета “Стінгер” у системі Avenger використовує самонаведення, тоді як ЗРК “Оса” контролюється командами з землі.
Обидва методи мають свої переваги та обмеження. Проте в сучасних системах зенітного оборони часто застосовується комбінований підхід: на початковій ділянці польоту земна станція коригує рух ракети, а на фінальній ділянці ракета самостійно захоплює ціль.
Перехоплення цілі та її знищення
Для забезпечення зустрічі зенітної ракети та ворожого літака, ракету відправляють не на поточну позицію цілі, а на її передбачену траєкторію.
Оскільки ціль може маневрувати, ракета також має змінювати свій маршрут, щоб забезпечити точне наведення.
Зазвичай не ставиться завдання точного попадання в ціль, але ракета наближається до неї настільки близько, щоб спрацював дистанційний спусковий пристрій, розсипаючи хмару осколків, яка надто небезпечна для цілі.
Сучасні зенітні ракети нерідко застосовують метод “попадання в ціль” (hit-to-kill), замість вибуху поруч із ціллю. Іноді вони навіть не мають боєголовки, а знищують ціль прямим ударом.
З чого складається система ППО
Система протиповітряної оборони (ППО) складається з різних компонентів, і наш підхід до її розуміння повинен бути більш розширеним, ніж лише уявлення про неї як наземні комплекси, озброєні ракетами. Переконання, що ППО включає в себе лише ракетні системи, виникає з історії протиповітряної оборони СРСР, яка дійсно базувалась на наземних зенітно-ракетних комплексах.
Однак сучасна система ППО, наприклад, в Сполучених Штатах, враховує різні складові, включаючи авіацію і флот, і має значно менше наземних комплексів. Такий підхід дозволяє системі бути більш гнучкою, але водночас робить її дорожчою, оскільки кораблі та літаки коштують дорожче, ніж земельні об’єкти.
Отже, компоненти системи ППО можуть включати в себе наступне:
- Стаціонарні радари для контролю повітряного простору.
- Стаціонарні зенітно-ракетні комплекси.
- Рухомі зенітно-ракетні комплекси.
- Зенітну артилерію.
- Літаки з дальнім радіолокаційним обладнанням (ДРЛВ).
- Винищувачі-перехоплювачі.
- Кораблі, спеціалізовані для протиповітряної оборони.
Якими бувають системи ППО
Кожна країна будує свою власну систему ППО, враховуючи свої завдання та можливості. Україна також розвиває свою систему протиповітряної оборони відповідно до своїх потреб.
Характеристики С-300
| Дальність виявлення | до 330 км |
| Дальність ураження цілі | від 5 до 75 км |
| Висота ураження цілі | до 27 км |
| Максимальна швидкість цілі | 4 320 км/год |
Характеристики С-125-2Д (модернізований в Україні)
| Дальність виявлення | до 100 км |
| Дальність ураження цілі | від 0,2 до 21 км |
| Висота ураження цілі | від 0,2 до 27 км |
| Максимальна швидкість цілі | 2 880 км/год |
Характеристики Бук М-1
| Дальність виявлення | до 120-350* км |
| Дальність ураження цілі | від 3 до 35 км |
| Висота ураження цілі | від 0,15 до 22 км |
| Максимальна швидкість цілі | 2 880 км/год |
Системи ППО можуть бути класифіковані за різними критеріями, але одним із найпоширених є поділ за дальністю дії:
- ППО далекого радіусу дії – зазвичай здатні діяти на відстані від 100 км і більше.
- ППО середнього радіусу дії – здатні діяти на відстані від 20 до 100 км.
- ППО ближнього радіусу дії – здатні діяти на відстані від 10 до 20 км.
- ППО малої дальності – здатні діяти на відстані менше 10 км.
Кожен з цих видів систем ППО має свої переваги та обмеження, і призначений для боротьби з різними видами цілей.
Читайте також: Під небесною захисною парасолею: як працює українська протиповітряна оборона