Раніше про кохання під час війни ми читали лише в книжках. Проте у 2022-му це стало нашою реальністю.
Попри війну, у 2022 році, в Україні відбувся справжній весільний бум. Такий «тренд на кохання» вкотре показує нам, що навіть в скрутні часи, українці продовжують жити і кохати.
Євген Синельников: Навіть під час війни життя триває. Не можна його відкладати. Жодна війна не зупинить кохання! Ба більше, ми домовилися з коханою, що після перемоги повінчаємось, а отже буде ще одне родинне свято. Церемонія пройшла дуже легко і щиро. У нас не було сценарію чи запланованих тостів. Все відбувалося само собою, від справжніх почуттів: музика, паелья на багатті та українські народні пісні біля вогнища ввечері.
“Жодна війна не зупинить кохання!”
Найромантичніше, що Наталя для мене зробила, це щасливі ранки! Щоразу відчуваю, що я щаслива людина. І це я не лише про секс, це відчуття, що тебе кохають, в тебе вірять. Це надихає!
Наталя Синельникова: Освідчився мені Женя саме в той час та момент, коли я усвідомила, що я саме та єдина жінка, з якою він хоче зустріти старість. В той час, коли над нами летіли ракети, я відчула, що поруч є чоловік, який для мене опора, крила, моє кохання.
Анна Трінчер: Чому ми вирішили одружитися під час війни? Тому що так відчули. Ця війна нам показала, що ми один для одного підтримка і опора. Саме через це вирішили не чекати перемоги, адже ніхто не знає, що буде з нами завтра, а хочеться дійсно жити і робити те, що відчуваєш за потрібне.
“Ця війна нам показала, що ми один для одного підтримка і опора.”
Церемонія пройшла дуже круто. Це був один із найкращих днів у моєму житті. Були тільки рідні, близькі люди, яких я дуже хотіла бачити, не було ніяких таких моментів, що перед кимось незручно, всі були «свої». Я собі пообіцяла не плакати, але плакала, здається, мільйони разів.
Сашине освідчення перевершило всі мої очікування. З самого дитинства я бачила безліч різних освідчень у фільмах і завжди мріяла, щоб цей момент для мене теж був емоційним, класним, романтичним, щоб запам’ятався на все життя. Саша саме так і зробив. Освідчення було дивовижним та яскравим. Навколо кружляли мотоцикли, був величезний букет квітів та каблучка, яка спустилася до мене з дрону… Я дуже ціную в чоловікові його креатив і бажання виводити мене на такі емоції, саме тому коханий отримав від мене заповітне «Так». А найромантичніше, що для нього зробила я – подарувала усю себе!
Макс Девізоров: Я освідчився по відеозв‘язку. Тому що кохана вже була за кордоном, а я в казармі. І от коли нам оголосили, що ми виїжджаємо на Донеччину, я вирішив – пора! Зателефонував і спитав, чи хоче вона стати моєю дружиною, щоб ми були поруч все життя. Звісно, з обручкою! І кохана погодилась. Після цього відправлятись на Схід було вже не так тривожно. Церемонія пройшла камерно. На жаль, ані родина Світлани, ані моя не змогли бути присутніми. І оскільки мене відпустили в Дніпро лише на півтори доби, все відбулося напрочуд швидко!
“Коли нам оголосили, що ми виїжджаємо на Донеччину, я вирішив – пора!”
З гостей були подружка нареченої Валерія з Дніпра, а з мого боку – троє побратимів. Гадаю, що наразі мій найромантичніший вчинок для коханої – це спільна подорож у Туреччину, в Каппадокію, аби політати на повітряній кулі. Саме там у повітрі я вперше освідчився Світланці у коханні.
Світлана Гордієнко: Я точно можу сказати, що війна висвітлює щирі почуття. Зачекати перемоги і одружитися – це варіант, але жити потрібно зараз. Ніщо так не надихає, як кохання, і, напевно, ми вирішили не створювати перешкод раціональними роздумами. Віддалися почуттям і створюємо свою історію. Наше весілля стало нагодою для радості, якої не так багато в наші часи, але в той день ми на мить дали собі можливість бути щасливими!
