У 2024 році світ відзначає 100 років з дня народження великого кінорежисера Сергія Параджанова. Його неоціненний внесок у кіномистецтво залишив глибокий слід як в українському, так і світовому кінематографі. До цієї важливої дати українські кінотеатри представляють одну з найвідоміших стрічок Параджанова — “Колір граната”. Глядачі мають можливість побачити цей культовий фільм у відреставрованій версії, над якою працював знаменитий режисер Мартін Скорсезе та його кінофонд. Ось 5 причин, чому варто переглянути цю картину саме в кінотеатрах.
Мартін Скорсезе та реставрація фільму
У 2014 році стрічку “Колір граната” було відреставровано, щоб максимально відновити її візуальну досконалість. Цим процесом займався кінофонд Мартіна Скорсезе спільно з італійською компанією Cineteca di Bologna. Відреставрована версія отримала визнання кінокритиків, і Джеймс Куандт, програмний директор кінофестивалю в Торонто, назвав її “кінематографічним Святим Граалем”. Прем’єра цієї відновленої версії відбулася на 67-му Каннському кінофестивалі, а на Нью-Йоркському кінофестивалі її особисто представив Скорсезе. Тож тепер українські глядачі мають унікальну можливість побачити цю відреставровану класику на великому екрані.
Поетична біографія Саят-Нови
“Колір граната” — це не просто фільм, а поетична історія життя вірменського поета Саят-Нови. У стрічці немає традиційних діалогів, натомість Параджанов використовує візуальні метафори та символи, щоб розповісти про життя митця — від дитинства до старості й смерті. За допомогою алегорій режисер передає атмосферу та духовний світ поета, роблячи фільм не лише біографічною стрічкою, а й глибоким культурним маніфестом. Багато критиків зазначають, що Параджанов таким чином підкреслив важливість збереження вірменської культури, протиставляючи її радянському режиму.
Вплив на моду: Ів Сен-Лоран і “Колір граната”
Мало хто знає, що візуальна естетика “Кольору граната” вплинула навіть на світ моди. У 1987 році Ів Сен-Лоран, відомий французький модельєр, познайомився з Параджановим і був глибоко вражений естетикою фільму. Легенда свідчить, що дизайнер попросив режисера створити кілька ескізів, а Параджанов натомість намалював цілий альбом, який сьогодні зберігається в музеї Іва Сен-Лорана в Парижі. Це яскравий приклад того, як кіно може впливати на інші види мистецтва, зокрема на моду.
Унікальний стиль оповіді
Параджанов вирізнявся нетрадиційним підходом до кінорозповіді. “Колір граната” — це не лінійна історія, а серія візуально захоплюючих сцен, які поєднують в собі символізм, поезію та візуальну естетику. Кожна композиція у фільмі — це ретельно скомпонована картина, де предмети та персонажі перебувають у стані майже статичної взаємодії. Такий підхід був новаторським для радянського кінематографа і підкреслив талант режисера як візіонера. Цей фільм відкриває новий погляд на можливості кіномистецтва як форми вираження культури та духовності.
Розрив шаблонів радянського кіно
“Колір граната” також став революційним завдяки використанню нестандартних образів для радянського кіно. Особливої уваги заслуговує той факт, що Софіко Чіаурелі, головна актриса фільму, зіграла кілька ролей, зокрема і роль самого поета Саят-Нови, і його коханої. Такий андрогінний підхід був надзвичайно рідкісним для радянських кінокартин того часу. Фільм також містить сцени, які підкреслюють сексуальне пробудження поета, що на той час було сміливим кроком, враховуючи, що Параджанов сам зазнав переслідувань за свою гомосексуальність.
Перегляд “Кольору граната” на великому екрані — це унікальна можливість відкрити для себе один із шедеврів світового кінематографа в його найкращій якості.
Читаєте також: Українські фільми про війну: ТОП 6 фільмів про російсько-українську війну, які варто подивитися